Оцінка клінічної ефективності застосування препарату «Секрепат форте»

Захворювання органів травлення є одними з найбільш поширених серед внутрішніх хвороб. Вони складають 9,6% від усіх захворювань, зареєстрованих в Україні. Провідне місце серед них належить патології гастродуоденальної зони – хронічним гастритам, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, гастроезофагальній рефлюксній хворобі [2]. Значне місце в комплексі їх лікування посідають кислотознижувальні засоби – антисекреторні препарати та антациди [3].

Крім того, за останній час зросла поширеність диспепсії, при якій в результаті обстеження не виявляється жодних ендоскопічно-морфологічних змін, проте її клінічні прояви завдають значних незручностей пацієнтам, знижують якість їхнього життя та спонукають їх уживати ті чи інші лікарські засоби для полегшення симптомів [1].

Значна частина населення постійно приймає глюкокортикоїди та нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), які мають значну подразнювальну дію на слизову оболонку гастродуоденальної зони [4]. Тому зменшення кислотності шлункового середо вища запобігає пошкодженню слизової оболонки за умови дії агресивних факторів на фоні гіперацидності, а використання антацидів є одним із важливих компонентів терапії таких хворих.

Одним із недоліків використання антацидів є їх короткочасна дія, а отже – й необхідність частого вживання. Тому доцільним є використання лікарської форми у вигляді таблетки. Таким новим препаратом є «Секрепат форте» (виробництва компанії «Сперко Україна») – комбінований збалансований антацидний препарат. Він містить поєднання аміноацетату дигідроксиалюмінію, гідроксиду алюмінію (у вигляді сухого гелю), карбонату кальцію та трисилікату магнію. Нейтралізуючи надлишок кислоти шлункового соку, він підтримує рН в діапазоні, близькому до 4. «Секрепат форте» належить до антацидів, які не всмоктуються, і має переважно місцеву дію. Лише незначна кількість алюмінію і магнію потрапляє у системний кровотік, звідки, не накопичуючись, швидко виводиться з сечею і калом.

Серед інших препаратів «Секрепат форте» вигідно вирізняє форма випуску – таблетки для розжовування, що подовжує час вивільнення і дії препарату в шлунку, а також підвищує ймовірність правильного застосування. Крім того, слід відзначити приємні органолептичні характеристики препарату (зі смаком анісу або м'яти), що значно покращує комплаєнс.

Метою нашого дослідження стало вивчення ефективності застосування препарату «Секрепат форте» у лікуванні хворих на хронічний гастродуоденіт та при тривалому вживанні НПЗП.

Матеріали та методи дослідження

Під нашим спостереженням перебували 60 хворих, із них 30 хворих на хронічний гастродуоденіт у стадії загострення (І група), 30 хворих із суглобовою патологією (ревматоїдний артрит та остеоартроз), які мали виразковий анамнез і останні 3 місяці постійно приймали 150 мг диклофенаку натрію на добу (ІІ група).

Хронічний гастродуоденіт діагностували клінічно, для підтвердження діагнозу всім пацієнтам проводили фіброгастродуоденоскопію.

Діагноз ревматоїдного артриту та остеоартрозу встановлювали згідно з критеріями ACR. Всі ці пацієнти тривалий час (не менше 3 місяців) приймали препарати диклофенаку натрію (150 мг на добу). Важливим критерієм відбору були в минулому виразкова хвороба або ерозивний гастродуоденіт, спричинені постійним вживанням НПЗП, та наявність на момент обстеження скарг на диспептичні явища.

В залежності від отриманого лікування кожна група була поділена на дві підгрупи: підгрупа «а» включала по 10 осіб, які отримували базове лікування наявної патології: хворі Іа групи з хронічним гастродуоденітом – інгібітор протонної помпи (ІПП) та прокінетик у стандартних дозуваннях двічі на день; хворі ІІа групи з ревматоїдним артритом – метотрексат по 10 мг на тиждень та диклофенак натрію 150 мг на добу, хворі з остеоартрозом – диклофенак натрію 150 мг на добу та хондропротектори. Хворі підгруп «б» (по 20 осіб) отримували на додаток до базового лікування «Секрепат форте» по 1 жувальній таблетці 3 рази на день через 1 год після їжі та 1 таблетку на ніч протягом 2 тижнів. Безпечність та переносимість препарату оцінювали клінічно та за даними загального та біохімічного аналізу крові.

Результати та їх обговорення

Серед обстежених пацієнтів було 33 (55,0 %) чоловіків та 27 (45,0 %) жінок. Середній вік пацієнтів становив 42,7±6,5 року.

У обстежених хворих на гастродуоденіт переважали печія та біль у надчеревній ділянці. Печія турбувала 21 (70,0 %) хворого, особливо вона посилювалася після гострої їжі та в нахиленому положенні тіла. Біль спостерігався у 22 (73,3 %) хворих, мав переважно тупий, ниючий характер. На окремі больові точки вказували 9 (30,0 %) хворих, у 13 (43,3 %) біль був дифузним. Частину обстежених турбували закрепи (15 осіб, 50,0 %), нудота.

Серед скарг з боку травного каналу у пацієнтів з суглобовою патологією переважали відчуття важкості у надчеревній ділянці (у 24 осіб, 80,0 %) та печія (у 17 – 56,6 % обстежених). Біль у надчеревній ділянці турбував 11 (36,6 %) хворих. Закрепи спостерігали у 13 (43,3 %) пацієнтів, рідше зустрічалися нудота та відрижка.

Усіх пацієнтів обох груп турбували прояви астеновегетативного синдрому (стомлюваність, дратівливість, дисфорія). Сезонність загострень диспепсичних явищ відзначали 48 (80,0 %) хворих.

При ендоскопічному обстеженні не було виявлено дефектів слизової оболонки шлунка чи дванадцятипалої кишки, явища гастродуоденіту мали 100,0 % пацієнтів. Швидкий уреазний тест показав відсутність Helicobacter pylori в оглянутих хворих, тобто потреби в ерадикаційній терапії не було. У всіх хворих спостерігалася виражена гіперемія та набряк слизової оболонки шлунка, вона була пухкою, місцями контактно вразливою. У 10 (30,0 %) хворих І групи та у 11 (36,6 %) ІІ групи виявлено явища езофагіту.

Вивчення ефективності лікування пацієнтів показало, що вже відразу після прийому першої таблетки «Секрепат форте» хворі відзначали зникнення або значне зменшення інтенсивності печії та болю у надчеревній ділянці, хоча все ще спостерігалося відчуття важкості. Аналіз клінічних даних на 5-ту добу показав, що незважаючи на прийом ІПП, у частини хворих Іа групи (4 хворих, 40,0 %) періодично все ще виникала печія, особливо вранці. Зникало це відчуття приблизно через 20 хв після прийому ранкової дози ІПП. Серед пацієнтів Іб групи, яким призначався «Секрепат форте», ранкова печія виникала у 8 (40,0 %) пацієнтів, проте вже через 3–5 хв після прийому препарату «Секрепат форте» вона зникала або значно зменшувалася, що дуже вдало доповнювало дію ІПП. Таке швидке полегшення симптомів, а також приємний смак були позитивно відзначені усіма пацієнтами.

Через 14 днів печія та біль у надчеревній ділянці у всіх хворих І групи зникли, інколи хворі зазначали відчуття важкості.

Серед пацієнтів ІІа групи ревматологічного профілю, які не приймали жодних кислотознижувальних засобів, через 5 днів після початку дослідження вираженість скарг з боку травного каналу не змінилася – печія спостерігалася у 6 (60,0 %) осіб, тобто частота її залишилася незмінною. Водночас, хворі ІІб групи відзначили значне зменшення явищ шлункової диспепсії одразу після початку прийому препарату «Секрепат форте». На 5-ту добу печія турбувала лише 6 (30,0 %) хворих, а через 2 тижні лікування – 3 (15,0 %). Слід зазначити, що всі пацієнти цієї групи відзначали швидке зменшення інтенсивності болю або печії, яке наставало після початку розжовування таблетки «Секрепат форте».

При проведенні ендоскопічного контролю в І групі спостерігалося зменшення явищ гастродуоденіту у всіх хворих, але більш значним воно було в осіб Іб групи. У пацієнтів ІІа групи вираженість запальних змін порівняно з вихідними даними не змінилася, а у 2 (20,0 %) хворих на фоні прийому НПЗП навіть виникли поодинокі ерозії цибулини дванадцятипалої кишки та антрального відділу шлунка. Водночас, у пацієнтів ІІб групи ендоскопічна картина знач но покращилася: зменшилася інтенсивність та площа гіперемії слизової оболонки шлунка та стравоходу, зменшився її набряк, а ерозивні явища не спостерігалися у жодного хворого.

Жодних побічних явищ у процесі дослідження зафіксовано не було. Показники загального та біохімічного аналізу крові (у тому числі фосфор і кальцій) знаходилися в межах загальноприйнятих норм.

У процесі дослідження всі учасники відзначили набагато приємніші органолептичні властивості препарату у формі жувальних таблеток порівняно з традиційними гелями, що вживали раніше. Жодний пацієнт за час програми не відмовився від прийому препарату «Секрепат форте».

Висновок

«Секрепат форте» є ефективним препаратом у комплексному лікуванні хворих на хронічний гастродуоденіт та при лікуванні пацієнтів, які тривало приймають НПЗП. Препарат швидко та ефективно зменшує прояви шлункової диспепсії, за рахунок випуску у формі жувальних таблеток тривалість його дії подовжується через поступове розсмоктування та надходження у шлунок, що протягом більш тривалого часу дозволяє нейтралізувати надлишок кислоти та захистити слизову оболонку від подальшого пошкодження. Поєднання цих властивостей дозволяє рекомендувати «Секрепат форте» як ефективний засіб профілактики гастропатій при постійному прийомі НПЗП.

Література

  1. Бабак О.Я. Функціональна диспепсія: сучасний погляд на етіологію, патогенез, діагностику та лікування / О.Я. Бабак, І.С. Чекман, Ю.М. Степанов, В.П. Шипулін, С.Ю. Штриголь // Сучасна гастроентерологія. – 2006. – №4. – С. 102–105.
  2. Дегтярева И.И. Клиническая гастроэнтерология / И.И. Дегтярева. – М.: Медицинское информационное агентство, 2004. – 613 с.
  3. Желєзнякова Н.М. Сучасні методи та перспективні напрямки лікування виразкової хвороби / Н. М. Железнякова // Сучасна гастроентерологія. – 2004. – №3. – C. 22–25.
  4. Зупанец И.А. К характеристике гастротоксического действия нестероидных противовоспалительных средств – неселективных, селективных и специфических ингибиторов ЦОГ-2 (экспериментальные исследования) / И.А. Зупанец, Е.А. Андреева // Сучасна гастроентерологія. – 2005. – №2. – С. 39–43.